Наведено наукове обгрунтування та розроблено модель створення і впровадження Державного формуляра (ДФ) лікарських засобів як складової формулярної системи (ФС) в Україні. Визначено невідповідність між структурою фармацевтичного ринку та потребами її системи охорони здоров'я, незадоволеність інформаційних запитів лікарів щодо раціонального застосування ліків. Розроблено критерії та алгоритм відбору ліків для включення до ДФ, що базуються на максимальній відповідності принципам доказової медицини. Описано функціонально-організаційну модель розробки, перегляду та оновлення ДФ. Висвітлено результативність моделі розробки ДФ, що підтверджено даними комплексного оцінювання внутрішніх і зовнішніх експертів методологічного рівня медико-технологічного документу, моніторингу й оцінювання впровадження ДФ як базового інструменту ФС з використанням критеріїв та індикаторів, рекомендованих ВООЗ.

Визначено і науково обгрунтовано роль Державного формуляру (ДФ) лікарських засобів у процесі створення умов для впровадження раціональної фармакотерапії. Удосконалено функціональний апарат ДФ; розроблено методологію створення та підтримки ДФ, в основу якої покладено принцип включення найбільш ефективних, безпечних та економічно вигідних для пацієнта та популяції лікарських засобів; обгрунтовано зміст, структуру, формат ДФ та формулярної статті; розроблено стандартні процедури щодо написання формулярних статей, які покладено в основу розробки інформаційно-пошукової системи "Електронний формуляр"; визначено та обгрунтовано роль консультативно-експертної групи як складової мультидисциплінарного колективу розробників медико-технологічного документу.

Вперше представлено вітчизняний досвід побудови формулярної системи лікарських засобів у системі охорони здоров'я України на основі розробки методичних та організаційних засад створення Державного формуляра лікарських засобів як медико-технологічного документа, який забезпечує умови для раціонального призначення та використання лікарських засобів з урахуванням ефективності, безпеки та економічної доцільності їх застосування. Доведено, що цей документ дозволяє комплексно сформувати систему стандартизації медичної допомоги, оскільки пов'язаний єдиними засадами доказової медицини із клінічними протоколами та стандартами медичної допомоги.

Зазначено, що надалі необхідно проводити навчання лікарів із питань лікування хворих на артеріальну гіпертензію, а також продовжувати здійснення фармаконагляду. Співробітникам регіональних відділень з фармаконагляду ДЕЦ слід ретельно підходити до первинної оцінки клінічного протоколу. У разі необхідності варто разом із повідомлювачем проводити аналіз отриманої інформації. Лікарям слід адекватно та неупереджено оцінювати результати фармакотерапії та динаміку клінічного стану пацієнта. Питання неефективності антигіпертензивного лікарського засобу можна розглядати за умов проведеної модифікації способу життя пацієнта, здійснення лікування відповідно до положень клінічного протоколу та інструкції для медичного застосування, проведення лікарем адекватної та неупередженої оцінки клінічного стану пацієнта та виявленої у цьому випадку відсутності динаміки показників артеріального тиску та виключення лікопов'язаних проблем.

Мета дослідження - на основі даних аналізу літератури й електронних інформаційних баз визначити пріоритетні проблеми фармаконагляду для створення безпеки пацієнтів і безпечного лікарняного середовища (ЛС). Дослідження виконано з використанням бібліосемантичного аналізу (інформаційно-аналітичного узагальнення даних із наукових літературних джерел). За даними наукової літератури визначено основні завдання та цілі системи фармаконагляду й оцінено її значення в формуванні безпеки ЛС і, зокрема, безпечності застосування лікарських засобів (ЛЗ). Визначено комплекс заходів, спрямованих на зменшення частоти медичних помилок, розвитку побічних реакцій і запобігання випадкам неефективності ЛЗ та, як наслідок, на підвищення безпеки ЛС. Проблема безпеки ЛС є актуальною для всіх країн і всіх систем охорони здоров'я, а забезпечення безпечного застосування ЛЗ є однією з найважливіших її складових. Побічні реакції, помилки та випадки неефективності ліків, які виникають під час використання ЛЗ, є важливими складовими небезпеки ЛЗ. Робота систем фармаконагляду відіграє важливу роль в убезпеченні пацієнта шляхом зменшення ризиків виникнення побічних дій і помилок за використання ЛЗ, попередження неефективності медикаментозної терапії та здатна оптимізувати витрати на систему охорони здоров'я. Розробка нових і вдосконалення існуючих підходів до профілактики несприятливих наслідків медикаментозної терапії є вкрай актуальними та необхідними в умовах сучасної медицини. Ці заходи в світовому масштабі надають можливість врятувати мільйони життів і сприятимуть економії матеріальних ресурсів.